«Прийшов до своїх, –  а свої його не прийняли» (Ів 1,11), – цією євангельською цитатою Святіший Отець Венедикт XVI розпочав Опівнічну Різдвяну Святу Літургію. Згідно із Папою, такі ключові моральні питання, як проблема біженців, бездомних та потребуючих, є безпосередньо пов’язані із питанням нашого ставлення до Бога і чи знаходимо ми для нього час і місце у своєму житті. «Чи маємо місце для Бога, який хоче до нас приступити? Чи маємо для нього час і місце?», –  запитується Понтифік і констатує, що незважаючи на те, що сучасні технічні прилади пропонують безліч можливостей економії часу, тим не менше, сучасна людина відчуває все більший дефіцит часу, а особливо, часу для Бога.

Люди залишають все менше простору і часу для Бога у своєму житті та у своїх думках. В погоні за дочасним щастям, реалізацією своїх планів і цілей, люди часто втрачають правдиву перспективу, не бачать свого довкілля і потребуючих людей поряд із собою. В свою чергу, людина без Бога, людина, яка зачиняється перед життєдайним світлом Божої істини не бачить своєї Божественної гідності, а рівно ж не бачить цієї гідності у своїх братах і сестрах: «безпомічних, чужинцях, потребуючих», яким необхідна наша допомога.

В цьому контексті, Понтифік, посилаючись на апостола Павла, закликає до своєрідного екологічного навернення – до комплексних життєвих перемін, які мають розпочатися з оновлення нашого розуму (див. Рим 12, 2), правдивого розуміння своєї сутності і всього оточуючого світу. Для здійснення цього навернення, згідно із Святішим Отцем, необхідно насамперед зупинитися,  прислухатися «як Господь тихо, однак, настійливо стукає в двері нашого буття і нашої волі», – і відчинити їх.

Інформаційна служба Бюро УГКЦ з питань екології