Референт Бюро УГКЦ з питань екології Київської архієпархії о. Роман Романович взяв участь у моніторинговому обстеженні однієї з екологічно проблемних ділянок Київщини.

На запрошення колишнього завідувача кафедри екології Києво-Могилянської академії, кандидата біологічних наук, доцента Віктора Карамушки екологи оглянули природну проточну водойму, яка зазнала нафтового забруднення після воєнних атак. За спостереженнями фахівців, нафтові похідні вже четвертий рік потрапляють у водойму, створюючи тривалу загрозу для водної екосистеми та прилеглих територій.

Забруднення пов’язане з ракетним ударом російських військ по нафтосховищу. Внаслідок пошкодження об’єкта нафтопродукти могли потрапити у ґрунт, а згодом – у підземні води. Поширюючись водоносними горизонтами та природним рельєфом, забруднення могло досягнути проточної водойми.

Особливу небезпеку становить саме тривалий характер такого забруднення. Якщо нафтопродукти потрапляють у підземні водоносні горизонти, їхнє очищення може бути надзвичайно складним, тривалим і фінансово затратним процесом. При цьому забруднення підземних вод часто залишається невидимим, хоча його наслідки можуть поширюватися на значні території.

Під час виїзду було проведено моніторингові спостереження та відібрано проби ґрунту для подальшого лабораторного дослідження. Фахівці планують дослідити склад забруднення та з’ясувати, які природні процеси й мікроорганізми можуть відігравати ключову роль у розкладанні та нейтралізації нафтових похідних у водному середовищі.

Одним із важливих питань дослідження є здатність самої екосистеми до природного відновлення. Природа має значний потенціал до самоочищення, однак у випадку тривалого надходження забруднювачів її природні механізми можуть бути недостатніми.

Ця ситуація вкотре демонструє, що наслідки війни вимірюються не лише зруйнованими будівлями та інфраструктурою. Війна залишає глибокі рани на землі, у воді, повітрі та живих екосистемах. Частина цих наслідків може залишатися непомітною роками, поступово впливаючи на природні ресурси та здоров’я майбутніх поколінь.

«Для Церкви така робота є одним із практичних проявів відповідальності за Боже створіння. Екологічне служіння полягає не лише у просвітницькій діяльності, але й у тому, щоб бути присутніми там, де природа потребує уваги, спостереження та захисту», – коментує душпастир-еколог.

Згідно з повідомленням екологів, проведений моніторинг – це лише один із кроків. Попереду лабораторні дослідження, аналіз отриманих результатів та пошук можливостей для подальшого спостереження за станом водойми. Ми не можемо повернути час назад і скасувати завдану природі шкоду. Але можемо досліджувати її наслідки, говорити про них, шукати шляхи відновлення та робити все можливе, щоб зберегти те, що ще можна зберегти.

«Турбота про створіння в умовах війни – це також форма відповідальності перед Богом, людьми та майбутніми поколіннями» – констатує о. Роман.

Інформаційна служба Бюро УГКЦ з питань екології