Дар побожності – це дар, яким Святий Дух втілює

відчуття присутності Царства Небесного посеред нас

Очистивши внутрішній погляд через покаяння і навернення, скріпивши розум і волю завдяки молитві, посту і чиненню діл милосердя, починаємо ще глибше розуміти, що Царство Небесне, про яке говорив Спаситель (пор. Мт 4, 17) і Його Предтеча (пор. Мт 3, 2), уже дуже близько, а його проблиски вже видно в реальному часі.

Дар побожності немовби синтезує здобуток усіх попередніх дарів Святого Духа і надає їм особливого значення. Якщо дар мудрості, розуму, знання привідкрили мудрий задум Творця, дали змогу заглянути у таїнство Божої любові до Створіння, то дар побожності дає змогу всім єством відчути невидимий для людського ока зв’язок, який існує між Творцем і Його Створінням.

Дар побожності спонукає до благочестивого життя

Завдяки побожності як дару Святого Духа ми з синівською вдячністю приймаємо Божий дар Життя, навколишнього світу та кожної створеної істоти. Він постійно мобілізує розум і концентрує увагу на сутності нашої божественної природи та покликання.

Побожність – не лише наш природний стан, який виявляється у молитві подяки та прослави свого Творця і Спасителя, - це передусім саме наше морально якісне та благочестиве життя у відповідності до честі та гідності Божого образу (пор. Бут 1, 26-27).

Святий Дух даром побожності стирає межу

між земною і надприродною дійсністю

У спотвореному і понівеченому гріхом світі саме дар побожності особливим способом допомагає дітям Божим постійно відчувати ніжну опіку і присутність Отця Небесного і ділитися цим відчуттям з іншими. Попри різні випробування і проблеми, цей дар повертає впевненість у тому, що Господь у своєму Провидінні пам’ятає про кожне Створіння і піклується про нього. Святий Дух цим особливим даром чітко дає зрозуміти, що про своїх потребуючих, скривджених, бідних чи знедолених дітей і ціле Створіння Господь піклується руками як християнських громад, так і поодиноких християн.

Цей дар Святого Духа сприяє тому, що людині вдається у сукупності з іншими дарами мобілізувати закладений Богом у кожному Божественний потенціал, використовуючи його для побудови Царства Небесного. Дар побожності спричиняється до того, що покірна душа дуже добре розуміє слова Ісуса «тягар міг легкий» і з радістю бере на себе відповідальність як за власне життя, так і за реалізацію свого покликання. Побожність очищає та загострює розум і дарує ще глибші знання, які стосуються Творчого Божого задуму. Іншими словами, цей дар показує, що через взаємну любов між дітьми Божими і через їхнє трепетне ставлення до Божого Створіння – природи обіцяне Спасителем Царство починає бути істинно присутнім у реальному часі. Цей дар Святого Духа показує: кожне добре діло, кожна використана нагода – це не що інше, як чергова цеглинка в побудові Божого Царства.

Святий Дух дає змогу побачити Бога не лише як Творця,

але як люблячого Батька, якому кожне Його Створіння є дуже дорогим

Наблизившись до Воскресіння Христового, покірне й очищене від гріхів у таїнстві Покаяння серце, вдивляючись у Хрест Христовий, починає глибше розуміти, що істиною суттю Божої природи є любов. Інтенсивні роздуми над стражданнями і хресною смертю Ісуса дають змогу трішки відчути і засмакувати того життя, яке існує в Пресвятій Тройці. Побожність як дар Святого Духа сприяє тому, що, вдивляючись в обличчя страждаючого Спасителя, ми помічаємо Творця, Який з любові покликав усе до існування. Вдивляючись у Його закривавлене обличчя, воднораз помічаємо сповнений ніжності та любові до Свого Створіння лик Отця Небесного, який стражданнями і смертю Свого Улюбленого Сина зупиняє хаос і руйнування у світі. Кожна крапля Пресвятої Крові Ісуса, яка падає на сотворену Ним землю, у світлі дару побожності набирає всесвітнього значення і в Дусі Святому оцінюється як творення «нового створіння». Саме завдяки цьому дару Святого Духа по-справжньому побожна людина сприймає природу не лише як осередок земного життя, а як частку у спадкоємстві Отця Небесного.

Святий Дух даром побожності робить християнську віру цілісною та дієвою,

а християн береже від поверхової та вибіркової віри в Бога

Можна без перебільшення сказати, що дар побожності разом зі страхом Божим сприяють якомога кращій реалізації Божественного потенціалу, дарованого Богом людині в таїнствах Церкви. Дар побожності допомагає зорієнтуватись у часі і просторі настільки добре, що, використовуючи здобутки інших дарів, не лише надає значення кожному вчинку людини, а перетворює їх на суцільну прославу Отця Небесного.

Святий Дух даром побожності постійно тримає християнську віру в тонусі. Побожність – це щось набагато більше, ніж просте виконання релігійних приписів і церковних норм. Цей дар випливає з глибоких відносин з Богом. Побожність – це дар Святого Духа, який береже поодиноких християн і християнські громади від фальшивого вірування. Цей дар допомагає трансформувати дотримання Божих і церковних заповідей із обов’язку в миле їх виконання. Кожна дитина Божа, яка посідає цей дар Святого Духа, виконує Божі заповіді і послушна Божій Волі не з корисливих мотивів чи страху перед покаранням чи осудом, а з вдячності своєму Творцю та Спасителю.

Кожна людина, яка добровільно й усвідомлено запросила Бога у власне життя, не лише неустанно шукає усього, що Йому подобається, але, ведена Духом Святим, старається не втратити навіть найменшої нагоди для того, щоби конкретними вчинками засвідчити вірність Господові. Побожність спонукає через активацію і розвиток дарів розуму, знання і ради до постійного пошуку нових виявів заповіді любові, а Вчення Церкви перетворює їх на видиму реальність, яка воплочується у люблячих відносинах між усім Божим Створінням. Саме дар побожності на основі Писання, Святоотцівської традиції й Учительського уряду Церкви допомагає недвозначно зрозуміти і сприйняти правду, що природне довкілля є тим простором любові для реалізації людини як «Вінця» Божого Створіння, у якому бере початок Життя Вічне. Тому завдяки дару побожності такі дії, як заощадження і збереження енергії, різні «еконовинки», які допомагають суттєво зменшити негативний вплив на довкілля, стають виявом синівської вдячності Богові як Творцеві і доброму Батькові.

Побожність як дар Святого Духа робить християн завзятими працівниками

в Божому винограднику на повну зайнятість

Цей дар Святого Духа є наслідком щирого покаяння і глибокого навернення та воднораз життєдайною силою для живої віри в Бога. Преображена Святим Духом людина стає у Христі «новим створінням», яке дивиться на довколишню дійсність люблячими очима Творця і зауважує, скільки можливостей для здійснення діл милосердя як щодо потребуючих ближніх, так і щодо зневаженого і скривдженого Створіння дарує кожен день. Воістину побожна людина під проводом Святого Духа трансформує свій життєвий простір, робить власне помешкання максимально дружнім до довкілля, таким місцем праці та дозвілля, де немає місця марнуванню природніх ресурсів, здійснюючи таким чином наказ апостола: «Плекайте ті самі думки в собі, які були в Христі Ісусі» (Фл 2, 5). Дар побожності по-особливому спричиняється до того, що людина, яка дивиться на природу, бачить Боже Створіння, яке має власну, дану самим Творцем цінність.

Саме цей дар не дозволяє справжнім християнам бути байдужими, пройти повз потребуючого і навіть у люті морози дає змогу знайти способи допомоги потребуючому: чи то бездомному, чи птахам і звірам, які теж прагнуть відчути тепло й опіку від своїх управителів. Дар спричиняється до того, що людина чує крик скривджених, благання вдів і сиріт, а її серце стає жалісливим і співчутливим до «стогону і страждання Божого створіння» (пор. Рим 8, 22), яке в такій чуйній дитині Божій віднаходить свого захисника й охоронця, бо розуміє, що на таке здатні лише ті сини чи дочки Всевишнього, яких водить Дух Господній (пор. Рим 8, 14).

Побожність – джерело і сила для якісно нової солідарності та її глобалізації

Дар побожності спричиняється до того, що зібрані різними організаціями й інституціями дані про страждання мільйонів людей у цілому світі не перетворюються на суху статистику, а мобілізують найвищі і найвпливовіші уми до конкретних дій заради їх порятунку. Брак їжі чи питної води, численні захворювання і втрата невинних життів, спричинені виснаженням природніх ресурсів, забрудненням природного довкілля, техногенними чи природними катастрофами, викликають у серці побожної людини сильний біль, співчуття і породжують стійке бажання докласти максимум зусиль, щоби полегшити страждання і зупинити несправедливість.

Побожність береже від суб’єктивних оцінок і не дозволяє виправдовуватись перед власним сумлінням, перекладаючи відповідальність чи вину на когось іншого. Побожне і покірне серце ніколи не наважується когось осуджувати - навіть тих, хто, занедбавши власні обов’язки чи нехтуючи відповідальністю, спричинився до руйнування закладеного Богом порядку. Така людина завжди готова оплакувати співвідповідальність за стан суспільства і природного довкілля і, перепрошуючи за завдану кривду, готова належно надолужити все та засвідчити свою переміну, розпочавши «нове життя».

Завдяки цьому дару людина, усвідомивши, що вона є храмом Святого Духа, намагається докласти усіх зусиль для того, щоби  її життєвий простір, включно з ближчим чи дальшим довкіллям, завжди залишався простором Духа Животворящого.

Через присутність природи Святий Дух Своїм даром викликає в серці людини трепетні відчуття вдячності та прослави Творця, бо у глибинах єства кожна дитина Божа відчуває: Боже Створіння – увесь Всесвіт – це «Святиня» Творця, сповнена Його Животворящим Духом. Саме завдяки побожності як дару Святого Духа вона здатна від імені цілого Створіння взивати до Бога: «Авва Отче! Нехай буде воля Твоя!

Біблійні тексти для поглиблених роздумів

Іс 11,1-9 «Загальне й мирне царство Месії»;

Іс 66,12-13 «Господь обіцяє втішити Своїх дітей»;

Пс 103,8-14 «Господнє милосердя безмежне»;

Еф 3,14-21 «Апостол молиться за народи»;

1 Ів 4,17-21 «Ознаки любові»;

Рим 8,12-17 «Боже усиновлення».

Молитва

Боже Всемогутній, перед Тобою як Вседержителем

тремтить та з трепетом Тобі служить

усе небесне воїнство

і Тебе славить увесь світ, видимий і невидимий.

Із синівською любов’ю і пошаною

прибігаємо до Тебе і просимо:

вчини так, щоби дар побожності

у нас був плідним і щоби ми були здатними

завжди віддавати кожному створінню Твоєму все те,

що йому належить: ближнім – любов,

а природі – належну пошану. Амінь.

Іспит сумління:

Молитва «Царю Небесний»

Чи завжди віддавав природі належну пошану як Створінню Божому? Чи не забував дякувати Творцеві за Його дари, а, прогрішаючись проти природи, чи визнавав «екологічні гріхи» у таїнстві Сповіді і намагався надолужити заподіяну шкоду?

Акт дияконії: У шостий тиждень Святої Чотиридесятниці постановляю: упорядковуючи могили рідних та близьких, відмовитися від пластмасових вінків та квітів, які є шкідливими для природи, а значить, і для живих людей. Обіцяю молитися за душі померлих і скласти пожертву для потребуючих у їх наміренні.

Дані духовно-екологічні роздуми були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2017