Це день, що його створив Господь,

 тож радіймо і веселімся в нім.

Святковими та радісними піснями християни урочисто вітають світлий час Воскресіння. Час переходу закінчився - Христос воскрес і подарував людині, вінцю свого створіння, життя вічне.

Слово Боже лунає у храмі, звіщаючи усім: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було Бог»  (Ів. 1,1).

Читання Євангелія на Пасху за традицією відбувається різними мовами, щоб усі народи почули Добру Новину: «І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили - славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (Ів. 1,14).

Як Бог започаткував світ, так і у Воскресінні Господь творить новий світ і людину. Ось новий світ, і на початку  Слово Боже промовляє до людини: не бійся, час страху закінчився, «усе-бо, що постало, не постало без нього»   (Ів. 1,3);  тільки у Бога слово є творчим. Усе сотворене отримало життя завдяки  Слову, яке було Бог (Ів. 1,1). Бо яке ж людське слово могло бути на початку, коли саму людину було створено значно пізніше? До її створення були різні тварини, наземні і водяні плазуни, небесні птахи, сонце, місяць, рослини, насіння, земля, море, небо (св. Василій Великий).

Воскреслий Господь дає людині світло, яке не може поглинути темрява, (Ів. 1,5)   світло, яке створив у перший день для людини, щоб у ньому перебувала.

Втомлена гріхом і зневагою до своєї гідності образу і подоби Бога, людина очікує визволення та свободи. У любові до свого творіння Бог стає людиною, щоб людина стала Богом. Творець кличе людину до існування, оселяє у створеному раю та звертає своє Слово до життя, і життя було світло людей, (Ів. 1,4)   а вінець творіння – людина – також співтворчістю промовляє до Отця.

З-поміж усіх шляхів людина, як і все живе, іде за світлом, бо ж не тільки прямує доброю дорогою, а й світло просвітлює людину (Ів. 1,9). 

Не всі люди обирають цю дорогу, відмовляються почути Слово, що кличе до життя та  співтворчості. Вони не пам’ятають, що створені добрими і мають творити добро, бо всі є управителями створеного Богом світу. Забувають, що Земля – це спільний дім (Венедикт XVI), у якому триває земне життя кожного, за яке треба буде скласти звіт, щоб отримати у спадщину Небесну Батьківщину.  Не бажають стати інструментами в руках Бога (Франциск), щоби зупинити  злобу, гнів, гордість, захланність; знищують власне буття та безвідповідально руйнують життя і здоров’я своїх ближніх. Їх існування оповите темрявою злочинів, а Господь і до них промовляє: «Прийшло до своїх, - а свої його не прийняли» (Ів. 1,11). 

Пасхальне торжество несе добру  та спасенну звістку: «Котрі ж прийняли його - тим дано право дітьми Божими стати, які в ім'я його вірують; які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише - від Бога народилися»  (Ів. 1,12-13). 

Добросовісно сповняймо свої обов’язки та приймімо благодать та істину, що прийшла через Ісуса Христа (Ів. 1,17). 

 Підготував: о. Назарій Мицко - референт Бюро УГКЦ з питань екології Чернівецької єпархії

«Та ви приймете силу Духа Святого, що  на  вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії і аж по край землі».

 Ді. 1,8.

Кожен християнин через Тайну Хрещення і Миропомазання прийняв Силу та Благодать Святого Духа і тим самим став послідовником науки Христа. Кожна людина, що  хоче  наслідувати Ісуса, повинна щоденно під дією Святого Духа заглиблюватись у Його науку через Слово Боже.

Диявол, ворог людини,  від початку існування людства намагається  звести нас  з дороги, що веде до Бога.  У сучасному світі сатана робить численні спроби спокусити людину. Однак хто витримає до кінця, той буде спасенний. Ми повинні бути обачними, бо з життя святих дізнаємося, що злі сили всіляко спокушали великих посників та старців. Навіть Христа диявол спокушає в пустині.  Якщо ми вирішили наслідувати Христа, то повинні бути готові до випробувань, бо вони часто підстерігають тих,  хто ступив на дорогу до Царства Божого.

Сучасна людина часто є зранена гріхами, і під їх впливом учиняє нові, ще більші провини. Можемо бачити, як ті, хто називає себе християнами (а таких в Україні більше 90 відсотків), чинять зло щодо інших та завдають шкоди навколишньому середовищу і природі, вирубуючи ліси, забруднюючи атмосферу, водойми, нераціонально використовуючи корисні копалини та ін., завдаючи таким чином непоправної шкоди нашій планеті і майбутнім поколінням. Часто вони роблять це задля земної слави. І це люди, які ходять у храми, вірять Богу, але намагаються  назбирати статків на тисячі років наперед. Забувають при цьому слова Христа в притчі про багача і Лазаря: «Безумче, цієї ночі в тебе заберуть душу; те, що назбирав, кому воно буде»?

Сьогодні кожен мусить себе перевірити, чи не завдає шкоди своїм ближнім, чи не наносить шкоду  планеті і усьому Божому створінню? Кожен християнин повинен це робити в щоденному іспиті сумління.

Господь надіється на нас, християн, як на тих, що засвоїли Його науку, довіряє нам і сподівається, що наші вчинки і життя будуть продовженням Його проповіді по всьому світу. Він вірить, що ми будемо справжніми свідками його життєдайної любові до наших ближніх і всього створеного світу. Амінь.

Підготував: о. Василь Левицький - референт Бюро УГКЦ з питань екології Кам'янець-Подільської єпархії

Фото: cerkva.kiev

Дані проповіді були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2018 р