Відповідаючи на заклик Папи Франциска піклуватися про природу і корінне населення регіону Амазонія в Бразилії, єпископат цієї країни почав планувати стратегію своєї діяльності на найближчі роки.

28-31 жовтня, у столиці штату Амазонас, місті Манаусі, відбудеться конференція, присвячена проблемі охорони природного різноманіття регіону. На ній зберуться єпископи, катехити, вірні миряни, представники різних церковних організацій з усієї Амазонії. Вони спільно обговорять план дій на наступний 2014 рік. Форум очолить близький друг Папи, архиєпископ-емерит Сан-Паулу, кардинал Клаудіо Хумес.

Амазонія – це великий пастирський виклик, і Папа Франциск високо оцінив зусилля Католицької Церкви в Бразилії у сфері збереження природного різноманіття регіону та захисту корінного населення. Але одночасно, на завершення свого візиту в Ріо-де-Жанейро 28 липня, Понтифік закликав єпископів не зупинятися. Він нагадав, що регіон потребує кваліфікованих вчителів, вихователів і викладачів теології, щоб закріпити результати, вже досягнуті в галузі освіти місцевого духовенства".

Те, що пластикове сміття в океані завдає шкоди природі, відомо давно. Тепер вчені виявили на частинках сміття силу-силенну мікроорганізмів, у тому числі, схоже, і патогенних.

Про те, якої шкоди довкіллю завдає пластикове сміття, що в гігантській кількості плаває у світовому океані, написані тисячі статей мало не всіма мовами світу. В них йдеться, передусім, про болючу смерть морських птахів, які набивають собі шлунки цією неїстівною пластмасою, приймаючи її за їжу, та ще годують нею пташенят. Це давно відомий фізичний ефект пластикового сміття.

У нинішньому році вчені виявили ще і хімічний ефект: зокрема, виявилося, що сміття накопичує небезпечні для здоров’я органічні забруднювачі, що містяться в морській воді, – поліхлоровані біфеніли, поліциклічні ароматичні вуглеводні та інші токсичні сполуки.

21 серпня 2013 року завершила свою роботу Міжнародна конференція високого рівня з водної співпраці, за підсумками якої була прийнята декларація, текст якої подається нижче.

ДЕКЛАРАЦІЯ
КОНФЕРЕНЦІЇ ВИСОКОГО РІВНЯ З ВОДНОЇ СПІВПРАЦІ
Душанбе, Таджикистан
20-21 серпня 2013 р.

 Ми, представники урядів, міжнародних і регіональних організацій та громадянського суспільства, зібралися в Душанбе, 20-21 серпня на Конференції Високого Рівня з Водного Співробітництва, з метою підтримки Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй А/67/204 про проведення Міжнародного року водного співробітництва 2013, та прийняття дій з просування водного співробітництва на всіх рівнях.

17 серпня 2013 року, на околиці містечка Теоло (Північна Італія), пройшла зустріч о. Володимира Містермана, заступника керівника Бюро УГКЦ з питань екології з головою Екологічної комісії дієцезії Падова, о. Адріаном Селла, який є також відповідальним за міжєпархіальну католицьку екологічну мережу «Нові стилі життя», до якої в даний час належать багато італійських єпархій. На даній зустрічі був також присутній о. Андрій Твердохліб, священик приналежний до Івано-Франківської архієпархії УГКЦ, який опікується українською громадою в місті Падова.

О. Адріано розповів українському колезі про історію створення та роботу «Нових стилів життя», та про те, як відбувається співпраця між різними італійськими єпархіями, коли йде мова про питання бережливого ставлення до Божого створіння – природи. Розповідаючи про період створення цієї сітки та про початки її діяльності, о. Селла підкреслив, що своїм існуванням вона до певної міри завдячує преосвященному владиці Карлу Гользеру, якого по праву називають батьком «Нових стилів життя» та протагоністом поширення екологічного вчення Католицької Церкви.

Екологи б'ють на сполох – цього року вже 20 серпня утворилася «екологічна заборгованість» людей перед Землею. Справа в тому, що вже зараз людство витратило середній річний запас води, деревини і рибів. Таким чином вже зараз для повноцінного життя людині потрібна не одна Земля, а півтори. А до 2050 року людям знадобиться вже цілих «дві планети».

Адже всього лише в 1961 році людям потрібно тільки дві третини природного потенціалу. І це був один з останніх нормальних років. Вже через 9 років забруднення навколишнього середовища і атмосфери почало приводити до перевищення «природного кредиту». Таким чином, вперше екологічний борг був зафіксований уже 29 грудня 1970 року, але тоді дефіцит ресурсів склав всього два дні.

Щорічні збитки від затоплення прибережних міст і зникнення значної частини суші через підвищення рівня моря перевищать трильйон доларів до 2050 року, і запобіжні заходи лише незначно скоротять ці втрати, заявляють кліматологи.

З кінця 50 років минулого століття рівень світового океану почав стрімко рости, підвищуючись приблизно на 3,3 міліметра на рік. Цей феномен ставить під загрозу багато міст і густо заселених територій в прибережних районах Америки, Європи і Південно-Східної Азії, які можуть зникнути під водою до середини поточного сторіччя.

Група кліматологів під керівництвом Стефана Халлегатте (Stephane Hallegatte) з Центру міжнародних досліджень навколишнього середовища у Ножан-сюр-Марн (Франція) з'ясувала, що економічні втрати від підвищення рівня моря будуть катастрофічними, створивши комп'ютерну модель, яка передбачала масштаби руйнувань для різних міст.

16 серпня 2013 року відбулась дружня робоча зустріч о. Володимира Містермана, заступника керівника Бюро УГКЦ з питань екології з о. Габріеле Скальманом, відповідальним за душпастирство створіння, італійської дієцезії Брешья. Зустріч відбулась в альпійській місцевості Трентіно (Північна Італія), біля найбільшого озера «Лаго ді Гарда». Священики не випадково обрали цю місцевість для обговорення різноманітних тем, адже саме в горах, серед прекрасної природи, яка є другою книгою одкровення Творця, отці з легкістю та в невимушеній обстановці могли поділитись досвідом праці двох Церков та різноманітними екологічними ініціативами.

В перших числах серпня 201З року церковна громада морського містечка Маріна ді Равенна (Італія), через встановлення 4-х дощових колекторів, показала своє дружнє ставлення до Богом створеного світу. Колектори розміщені в такий спосіб, що під час дощу вода з церковної будівлі через спеціальні водопроводи попадає в них, після чого, вмонтований пристрій автоматично запускає систему зрошування рослинності та садку на прилеглій території. Кожен з колекторів вміщає тисячу літрів води. «Тепер не потрібно буде використовувати централізовану питну воду, – з радістю розповідає парох о. Станіслав Едвард Маціак, додаючи, що, – це насправді не так вже і складно, слід просто навчитись раціонально використовувати наявні дари Божі і тим самим оживляти нашу християнську віру».