«Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса - діло рук твоїх. Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються. Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж - той самий, і літа твої не скінчаться.» До кого з ангелів він коли мовив: «Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під твої ноги?» Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння?

Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги. Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке зобов'язуюче, що всякий його переступ і непослух приймав справедливу кару, то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули».

«Світ – ікона Божої любові»

Євангелія від Івана 1, 43-51 (5 зач.).

Дорогі в Христі браття і сестри! Сьогодні настала Перша неділя Великого посту, благодатного часу, який мав би змінити наше життя і піднести його на щабель ближче до святості.

Ця Перша неділя у календарі зветься ще неділею православ’я. Тут  мається на увазі не конфесійне значення цього слова, а радше богословське.

«Сьогодні все наповнилося світлом:
Небо, земля і глибини підземні.
Нехай же празнує вся вселенна
Христове воскресіння,–
В якому ми утверджуємось»
(стихира 3-ї пісні восресного канону)

Свято Христового Восресіння є святом відродження людини до її первозданного образу, який був даний їй Богом Творцем у Раю. Гріх приніс втрату цього образу, гріх приніс смерть, гріх зробив із людини вбивцю. Людина почала вбивати людину і крок за кроком нищити весь Божий світ. Тільки смерть Христова здатна відкупити найвище Боже створіння від загибелі, тільки через відродження у Христі ми здатні глянути на світ очима Творця і жити у гармонії з Ним та з усім Його творінням.

Радуйся, вельми дочко Сіону!
Викрикуй, о дочко Єрусалиму!
Ось цар твій іде до тебе,
справедливий і переможний,
смиренний і верхи на ослі їде.
Зах. 9, 9

Тріумфальний в'їзд Ісуса в Єрусалим спонукає нас до роздумів про шлях Великого посту, який ми пройшли, адже ж він вже на своєму закінченні. На початку подорожі ми ставили перед собою амбітні завдання для самовдосконалення та здобування чеснот, а головне – це очищення нашого серця та думок від бруду гріха. Тільки оновлена, очищена людина може з'єднатися із Воскреслим Христом та стати спадкоємцем Царства. І сьогодні ми, як на екзамені, можемо поставити собі оцінку за виконані чи не виконані постанови.

Господь і Бог Ісус Христос через сьогоднішній євангельський уривок розповідає нам про мету свого приходу до нас, пояснює своє життя між нами, власні хресні страждання, смерть і воскресіння. Уся ця інформація міститься в одному божественному словесному реченні: «Бо Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служили, але щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох» (Мр 10, 45).

Ключове слово, над яким пропоную подумати протягом декількох хвилин, є викуп або відкуплення. У багатьох текстах церковних богослужінь можемо знайти фразу: «Сину, Відкупителю світу, Боже, помилуй нас» (н-д: Літанія до святого Івана-Павла ІІ). Отже, Ісус відкупив кожну людину й увесь світ загалом, усе своє творіння.

Що означає ця таємнича фраза: Христос – Відкупитель світу?

Дорогі у Христі, сьогоднішня Четверта неділя Великого посту говорить нам про подію, яка стосується співстраждання батька за свого сина, яким оволодів дух, що мучить людину, дух, який не дає їй можливості самореалізації, дух, що позбавляє її спілкування не лише з Богом, але й практично будь-якого контакту із людьми. Це дух, що його називає Євангелія «дух глухий та німий». Батько, розуміючи, що його син страждає, хоче добра своїй дитині й приводить на оздоровлення до Ісуса.

Цю взаємодію людини та Бога, де Господь завжди першим подає руку, можемо спроектувати на відношення людини до довкілля, яке, будучи Божим творінням, терпить та зазнає знущання від рук людини, яка покликана його захищати, піклуватись ним, а іноді і реанімувати, приводячи до життя, на зразок того, як сьогодні Христос оздоровляє молодого хлопця.

Ця екзегеза на уривок із Святого Євангелія хоче нам показати, на яких засадах базується Божа опіка сотвореним світом та людиною, а саме на засадах справедливості, поміркованості та люблячого ставлення до всього того, що сотворив Господь. Спробуймо відкрити це Євангелія і побачити інший ракурс сьогоднішнього Божого звернення, побачити його у призмі нової провини цього часу – екологічного гріха.

Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе. Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? (Мр 8, 35-36.)

Як часто чуємо ми про сильних світу цього. Кожен із них прагне бути якомога впливовішим, накопичити найбільше скарбів у земному житті. І найгірше у цьому всьому, що їх ніщо не зупиняє. Прагнучи впливу, багатства, вони готові руйнувати, знищувати, спустошувати.

В книзі Буття ми дізнаємося, що Господь створює світ, доручає людині піклуватися ним. Не говорить «здобувати» світ, а «порати та доглядати» (Бут 2, 15). І як важливо, щоб кожна людина, а особливо ті, котрим дано більше, зрозуміли це та змінили своє ставлення до світу, не здобували, а піклувалися ним.

Та не тільки сильним світу цього, але й кожній людині Господь говорить ці слова: «Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?» (Мр 8, 36). Ми часто можемо почути від багатьох людей: «Що від мене залежить? Я дріб’язкова людина». Але своїми найменшими справами, недружніми до природного довкілля, ми руйнуємо його, таким чином ображаємо Творця світу.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі брати і сестри! Як швидко минає час, ось вже минуло дві неділі важливого для нас Великопосного періоду. Сьогодні, у цей Господній день, людина, яка вважає себе християнином, послідовником Христової науки, робить черговий крок на зустріч Творцеві, або бажає його зробити. Кожна недільна св. Літургія, на якій ми чуємо апостольські та євангельські читання, спонукає до призадуми та навернення. Це унікальний час для християн зустріти Бога, почути Його та поспілкуватися з Ним. Час Великого посту послідовно готує Божий люд до зустрічі світлого празника Воскресіння Христового. Друга неділя посту має за мету відкрити людині могутність Божу та безмірне милосердя Творця до свого створіння. Євангелист Марко розповідає, про хворого чоловіка, який бажав оздоровитися від своєї недуги, але мав певні перешкоди до здійснення свого бажання. З контексту дізнаємося про присутність важкої хвороби, яка унеможливила людину самій прийти до Ісуса. Іншим важливим моментом, внаслідок якого наступив фізичний параліч тіла, є вчинення гріха. Це яскравий приклад тісного поєднання Божого і людського, духовного та тілесного аспекту життя людини. Втративши надію на свої сили, хворий отримує допомогу від своїх ближніх, які з радістю допомагають приятелеві.