Йо. 5 зач., 1, 43-51

Слава Ісусу Христу!

Першу неділю Великого посту можемо умовно назвати першим кроком та початком нашої мандрівки до події славного Воскресіння Христового. Зрозуміло, що нашим завданням є обрати правильний напрямок та обдумати, чим варто запастися, щоби дійти до цілі, чітко зрозуміти, що чи хто є нашою метою. Євангелист Іван сьогодні допомагає нам правильно розпочати цей шлях.

Отож, у недільному уривку з Євангелія бачимо образ Ісуса, який кличе своїх учнів іти за ним. Кличе різним способом та в різних обставинах, але його постава настільки впливає, що учні з радістю відгукуються на поклик. Ісус є тим, хто запрошує апостолів бути з ним, бути частиною його життя, стати помічниками у відкупленні та спасінні людського роду. На прикладі двох учнів Филипа та Натанаїла пересвідчуємося, що зустріч з Христом може бути як особистою, так і через через інших людей.

Євр. 329 зач.; 11, 24-26; 32 - 12, 2.

Слава Ісусу Христу!

Пройшовши перший тиждень Великого посту, ми все більше розуміємо, що впродовж усього нашого життя постійно дотикаємося гріха, за яким стоїть диявол, який не лише хоче нас зробити рабами зла, але й повністю спотворити суть Богом створеної людської природи.

Коли ми молились Велике повечір’я з каноном Андрея Критського, то відчували велику потребу в розкаянні, наверненні та зміні способу життя.

Коли ми стояли на колінах, на наших очах виступали сльози і ми відчували присутність Христа, який дарував нам свою любов, прощення та підтримку. І саме це відчуття хотілось переживати постійно.

Бог створив цей світ із невидимим фундаментом, який називається «вдячність» або просто слово «дякую». Воно є безкоштовне, але дуже цінне!

Роздумуючи над сьогоднішньою євангельською історією, хочеться говорити багато про рейдерство з тим відтінком, яке воно мало довгий час у нашому суспільстві. Були роки, коли легко і просто хтось міг у когось відібрати майно, бізнес чи просто вкрасти ідею.

Це день, що його створив Господь,

 тож радіймо і веселімся в нім.

Святковими та радісними піснями християни урочисто вітають світлий час Воскресіння. Час переходу закінчився - Христос воскрес і подарував людині, вінцю свого створіння, життя вічне.

Слово Боже лунає у храмі, звіщаючи усім: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було Бог»  (Ів. 1,1).

Фил 4, 4-9

Христос і апостоли закликають християн не прив`язувати свого серця до земних турбот, а довірити власні потреби нашому Творцеві

«Ні про що не журіться, але в усьому являйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою» (Фил 4, 6). Ці слова апостола Павла в сьогоднішньому читанні співзучні з закликом Христа: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все інше вам докладеться” (Мт. 6, 31). Вони для нас є закликом до досконалості в духовному житті і водночас пересторогою перед такими екологічними гріхами, як споживацтво та нераціональне використання Божих дарів.

(Євр. 9, 11-14)

11 Христос же, з'явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, - 12 і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю, - увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення. 13 Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, 14 то скільки більше кров Христа, - який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, - очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!

( Еф. 5, 9-19)

У минулу Хрестопоклонну неділю ми мали чудову нагоду нашими духовними очима по-особливому поглянути на хрест. І не лише подивитись, а й ушанувати, уклонитись і навіть поцілувати. Ми вшановували знаряддя тортур і страждань нашого Господа і Спасителя, які він витерпів з любові до людства. Це ціна нашого спасіння – визволення від вічної смерті, причиною якої є гріх. Пригадування про любов Христа і Його страждання заради нас додало сили не знеохочуватися, не падати духом у боротьбі з гріхом у часі Великого Посту, а вести її далі.

Послання Апостола Павла до Євреїв 4, 14 – 5, 10.

14. Браття, маючи великого архиєрея, що пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання. 15. Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам; він бо зазнав усього подібно, як і ми, крім гріха. 16. Приступім, отже, з довір'ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і найти благодать для своєчасної помочі.

1. Кожен бо архиєрей, узятий з-між людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи, 2. щоб міг співчувати нетямущим та тим, що заблудили, бо й сам він ввесь у немочах, 3. і тому має як за людей, так і за себе самого приносити жертви за гріхи. 4. Достоїнства ж цього ніхто не бере собі, але той, хто покликаний Богом, як Арон.

5. Так і Христос не сам собі присвоїв славу стати архиєреєм, бо вона від того, який до нього мовив: Син мій єси, я сьогодні родив тебе. 6. Як і на іншому місці каже: Ти священик навіки по чину Мелхиседека.